ГОЛОДОМОР 1932р - 1933р НА СУМЩИНІ

Закон України "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні" від 28 листопада 2006 року

Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні" від 12 червня 2009 року

Розпорядження голови обласної державної адміністрації "Про обласні заходи на 2009 – 2010 роки щодо вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років в Україні, подальшого дослідження теми голодоморів" від 30.07.2009 № 412

"Голодомор 1932–1933 років в Україні"

В 1932–1933 роках в Україні сталінським тоталітарним режимом вчинено  найстрашніший злочин проти людяності – Голодомор – геноцид українського народу, що призвело до загибелі мільйонів громадян.
Після повалення в листопаді 1920 року Української Народної Республіки більшовицький режим розпочав на її території активні дії щодо недопущення відновлення незалежної української держави шляхом проведення жорстокої  репресивної політики, спрямованої на встановлення комуністичного ладу і придушення будь-яких партій і рухів, які відстоювали ідею української самостійності.
З цією метою керівники комуністичної більшовицької партії – Сталін (Джугашвілі) Йосип Віссаріонович – генеральний секретар Центрального комітету Всесоюзної комуністичної партії більшовиків (ЦК ВКП(б)); Молотов (Скрябін) В’ячеслав Михайлович – член ЦК ВКП(б), Голова Ради Народних Комісарів Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР); Каганович Лазар Мойсейович – секретар ЦК ВКП(б); Постишев Павло Петрович – секретар ЦК ВКП(б), другий секретар ЦК КП(б)У, перший секретар Харківського обкому КП(б)У; Косіор Станіслав Вікентійович – член ЦК ВКП(б), генеральний секретар ЦК Комуністичної партії більшовиків України (КП(б)У); Чубар Влас Якович – член ЦК ВКП(б), член Політбюро ЦК КП(б)У, Голова Ради Народних Комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР); Хатаєвич Мендель Маркович – член ЦК ВКП(б), другий секретар ЦК КП(б)У розпочали насильницьку колективізацію сільського господарства і депортацію українських селянських родин, незаконну конфіскацію їхнього майна, репресії та фізичне знищення українців.
Вказані дії призвели до руйнації традиційних форм сільськогосподарського виробництва і позбавило українських селян необхідних для нормальної життєдіяльності запасів зерна, що спричинило голод серед українського населення в 1928-1929 роках. Після цього на території УСРР розпочалися масові антирадянські повстання, найбільш відоме з них Павлоградське, яке нарівні з іншими було придушено з особливою жорстокістю військами та спецзагонами.
Слідчими встановлено, що саме Сталін Й.В., Молотов В.В., Каганович Л.М., Постишев П.П., Косіор С.В., Чубар В.Я. і Хатаєвич М.М. штучно створили життєві умови для фізичного знищення українських селян, використавши такі репресивні механізми та способи:
– встановлення для України плану хлібозаготівель, що не міг бути виконаний;
– занесення за рішеннями Центрального комітету Комуністичної партії більшовиків України, обкомів та райкомів партії цілих районів, населених пунктів, колгоспів, сільських рад на так звані «чорні дошки», що означало блокування їх спецзагонами та військами, недопущення виїзду населення за межі цих територій, вилучення всіх продуктів харчування, заборону торгівлі;
– ізоляція території України спеціальними озброєними загонами, військовими частинами та міліцією з метою недопущення виїзду голодуючих за межі республіки;
–  заборона листування;
– запровадження " натуральних штрафів", тобто вилучення картоплі, м’яса та інших продуктів харчування;
– проведення постійних обшуків з вилученням зерна, насіннєвих запасів, майна, одягу, всіх продуктів харчування та готової їжі;
– посилення репресій, включаючи розстріли осіб, які вчиняли спротив діям влади тощо;
– прийняття рішень щодо депортації селянських родин з України. Вказані дії періоду 1932–1933 років охоплювали усі регіони й населені пункти України.

У цей період до українського селянства представниками більшовицької влади масово застосовувалось насилля: побиття, вилучення реманенту, посуду тощо.
Протягом 1932 – 1933 років на так звані "чорні дошки" на теренах України було занесено 735 районів, сіл, хуторів, колгоспів, радгоспів, артілей.
Згідно з висновком судової науково-демографічної експертизи Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України внаслідок вчиненого геноциду в Україні загинуло 3 млн. 941 тис. осіб, а з урахуванням 6 млн. 122 тис. потенційно ненароджених дітей Україна втратила 10 млн. 63 тис. осіб.
Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції від 11 грудня 1946 року оголосила, що геноцид є злочином, який порушує норми міжнародного права, суперечить духу та цілям ООН і цивілізований світ засуджує його.
Конвенцією ООН "Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього"  1948 року геноцид юридично було визнано злочином проти людства та встановлено кримінальну відповідальність за його вчинення.  
Європейською конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод" 1950 року передбачено, що принцип заборони зворотної дії кримінального закону не є перешкодою для судового розгляду, а також для покарання будь-якої особи за будь-яку дію чи бездіяльність, що на час її вчинення становила кримінальне правопорушення відповідно до загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями.
Конвенцією ООН "Про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства" 1968 року також передбачено, що геноцид є караним злочином, навіть якщо ці дії не є порушеннями внутрішнього законодавства країни, де їх було вчинено.
Таким чином згідно із міжнародним правом строки давності до основних міжнародних злочинів (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) не застосовуються. Україною ратифіковано вищевказані Конвенції, тобто вони є частиною національного законодавства.
Кримінальну відповідальність за злочин проти безпеки людства було передбачено статтею 442 (геноцид) Кримінального кодексу України в 2001 році.
Верховна Рада України 28 листопада 2006 року ухвалила Закон України "Про Голодомор 1932–1933 років в Україні" та визнала Голодомор – відповідно до Конвенції ООН 1948 року "Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього"– цілеспрямованим актом масового знищення людей. У статті 1 Закону Голодомор визнано геноцидом Українського народу.
Згідно з нормами міжнародного права та чинного законодавства України геноцид – це умисно вчинене діяння з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому.
Службою безпеки України протягом тривалого часу проводився пошук свідків, здійснювалися розсекречення та систематизація архівних документів,  що стосуються подій Голодомору 1932–1933 років.
СБУ 22 травня 2009 року порушила кримінальну справу за фактом вчинення геноциду в Україні 1932–1933 років за ознаками злочину, передбаченого ч. 1   ст. 442 Кримінального кодексу України "геноцид", з метою розслідування обставин масового вбивства голодом українських селян.
Розслідуванню кримінальної справи всіляко сприяли Український інститут національної пам’яті, центральні та регіональні державні архівні установи, органи місцевого самоврядування, науковці, громадські діячі, неурядові організації, представники української діаспори та ін.
Слідством зібрано 330 томів кримінальної справи, допитано 1890  свідків, проведено 24 судових експертизи, у тому числі медичні, психологічна, науково-демографічна і комплексна історико-правова. До справи долучено 5 000 архівних документів,  встановлено 857 масових поховань жертв геноциду.
Документальні підтвердження злочинних дій більшовицької влади під час Голодомору також засвідчено в доповідях іноземних дипломатичних установ за 1932–1935 роки. Зокрема, в повідомленні італійського консула у м. Харкові Сержіо Граденіго Посольству Італії у Москві "Про голод і українське питання" від 31 травня 1933 року № 474/106 вказувалось: " Голод і далі шаленіє і нищить людей, і просто неможливо збагнути, як може світ залишатися байдужим до такого лиха і як міжнародна преса може спокійно спостерігати масове вбивство, яке організував радянський уряд. Немає жодного сумніву в тому, що це голод штучний і спеціально створений для того, щоб "провчити селян".
У листі консула від 10 липня 1933 року "Голод і санітарне становище" зазначалося: "Картина того, що діється нині в Україні надзвичайно сумна. Цей голод знищив половину сільського населення України. Нещасних виловлюють по дві тисячі в день, а вночі вивозять далеко за місто. Цілі родини, які прийшли в місто з останньою надією уникнути смерті від недоїдання, безжально тримають у бараках день чи два, а тоді вивозять їх, таких же голодних, за 50 і більше кілометрів від Харкова і кидають у ярах, утворених потоками. Чимало з них залишаються лежати без руху і помирають". Крім цього, італійський консул у своїх листах повідомляв про масові випадки канібалізму.
У політичному звіті консульства Німеччини в м. Києві від 15 січня 1934 року, адресованому Посольству Німеччини в Москві, повідомлялось: " стан українського питання цього року можна оцінити також лише в контексті масового голоду. Через цю катастрофу, відповідальною за яку народ вважає московську політику, давня прірва між українцями – поборниками самостійності та московським централізмом, природно, поглибилася. Прикметною для настроїв населення є досить поширена думка, що радянський уряд навмисне посилював голод, щоб примусити українців впасти навколішки. Від окремих комуністів часто можна почути: "ми не боїмося голодних, для нас небезпечні ситі!". 
У грудні 2009 року Службою безпеки завершено розслідування кримінальної справи та направлено її до Апеляційного суду м. Києва.
У січні 2010 року суд розглянув цю кримінальну справу, констатував факт геноциду в Україні в 1932–1933 роках та визнав організаторами вчинення тяжкого злочину Сталіна Й.В., Молотова В.В., Кагановича Л.М., Постишева П.П., Косіора С.В., Чубаря В.Я. і Хатаєвича М.М.
У зв’язку з тим, що вказані особи померли, суд закрив кримінальну справу відповідно до пункту 8 частини 1 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України, тобто за нереабілітуючими підставами.
Таким чином досудове слідство і суд визнали, що згадані особи умисно організували геноцид українського народу.
Постанова суду вступила в законну силу 21 січня 2010 року. Відповідно до Конвенції ООН 1948 року "Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього" Україна цим рішенням виконала свої міжнародні зобов'язання вживати заходів щодо попередження геноциду та карати за його вчинення.
З цього приводу була зроблена заява Президента Політичного комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи Горана Ліндблада, який, вітаючи рішення українського суду, зазначив: "Будь-які рішення судів важливі. Ця справа є дуже важливою, коли суд України засудив Голодомор... штучно створений комуністичним режимом... Був голод і в інших частинах Радянського Союзу, теж місцями штучний, проте це не йде в жодне порівняння з Голодомором, коли таку велику кількість людей було вбито, коли людям постійно відмовляли в користуванні продовольством, вкраденим у селян...".
Комітет ПАРЄ з правових питань та прав людини 28 січня 2010 року розглянув та схвалив доповідь Політичного комітету ПАРЄ з питань вшанування пам’яті жертв Голодомору. Доповідач з цього питання П.Роуен (Велика Британія) зазначив, що наявні численні документальні матеріали дають достатні підстави кваліфікувати Голодомор в Україні 1932–1933 років як цілеспрямований геноцид українського народу. 
Проведена робота щодо відновлення історичної справедливості є свідченням вшанування пам’яті невинно убієнних внаслідок геноциду українського народу та історичним застереженням, що усіх винних у скоєнні злочинів проти миру та безпеки людства буде покарано незалежно від строку давності.


Архівні документи:

1. Таємна інструкція про застосування постанови ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р., так званого "закону про п’ять колосків".
2. Директивний лист ЦК ВКП(б) щодо репресій і визначення кримінального покарання стосовно керівників Оріхівського району Дніпропетровської області за саботаж хлібозаготівель.
3. Постанова ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 року "Про заходи щодо посилення хлібозаготівель".
4. Довідка заступника Голови РНК УРСР на адресу ЦК КП(б)У щодо проведених репресивних заходів.
5. Директива ЦК ВКП(б) і РНК СРСР щодо заборони виїзду селян за межі України.
6. Протокол засідання та постанова ЦК КП(б)У про вилучення усіх зернових фондів та посилення репресій.
7. Повідомлення ДПУ УРСР керівництву ЦК КП(б)У щодо «продовольчих утруднень» у с. Шапарському Донецької області.
8. Факсимільний підпис Й. Сталіна, оригінал печатки ЦК ВКП(б).
9. Телеграма Й. Сталіна на адресу ЦК КП(б)У стосовно репресування осіб, які не здають хліб.
10. Жертви голоду. Харків. 1932 рік. Фото інженера А. Вінербергера.

НА ВІКНІ СВІЧА МИГОТІЛА…
28 листопада Сумщина долучилася до Всеукраїнської акції "Запали свічку"
Суботнього вечора у сквері Т.Шевченка зібралася громадськість, щоби вшанувати мільйони жертв Голодомору 1932-1933 років. Члени молодіжних організацій виклали на площі символічний хрест із запалених свічок – данину пам'яті про людей, яким випала гірка доля – завчасно померти мученицькою смертю від голоду.
Сумщина разом з усією Україною схилилася у скорботі за невинно загиблими життями, за ненародженими янголами, за нещадно вкраденим дитинством, за обірваною молодістю, за недоглянутою старістю, за невідспіваними душами мучеників. Мільйони запалених свічок у руках людей та вогників у вікнах осель говорили, що пережита трагедія – страшна, а пам'ять у серцях нащадків – жива, вічна.


МЕРТВІ НЕ ПРОБАЧАТЬ, ЖИВІ НЕ ЗАБУДУТЬ
Сьогодні у селі Піски Буринського району біля обласного меморіалу жертвам Голодомору 1932 – 1933 років відбувся мітинг-реквієм
Державний прапор України, перев’язаний чорною стрічкою, запалені свічки, букетики колосків, чорний хліб на вишитому рушнику, кетяги калини…Сьогодні жителі Сумщини, як і українці зі всього світу, вшановують пам'ять невинно закатованих голодом земляків.
День пам'яті жертв Голодомору та політичних репресій схиляє державні прапори і схиляє голови живих, вшановуючи сон безвинних душ, які полягли лютою смертю.
Від облдержадміністрації до всіх присутніх звернувся заступник голови Олег МЕДУНИЦЯ. Він нагадав, що десятки років українці говорили про Голодомор тільки пошепки, зі страхом і відчаєм, адже їх запевняли, що в Україні не було голоду, а був неврожай. Але в кожній українській родині – на Слобожанщині чи на Поліссі, в Криму чи Донбасі – знали, що то був голод.
«Сьогодні, поминаючи цих людей на місці, де злочинна комуністична влада звозила в яму на краю села нічим неприкриті трупи, скидала їх просто неба, ми маємо  визнати, що, на жаль, й досі в Україні є ті люди, які заперечують факт геноциду», – зауважив заступник голови. На його думку, ці люди ігнорують документи і свідомо закривають очі на вже встановлені факти з метою знищення Української держави.
Олег Медуниця зазначив, що цього року виповнюється 70 років з початку Світової війни, і окремою резолюцією Рада Європи прирівняла німецький фашизм до комуністичної ідеології. «Однак, в селі Піски ця ідеологія попрацювала ще краще ніж націонал-соціалістична, адже від більшовиків загинуло вдвічі більше людей, ніж під час війни», – наголосив він. Так, у 30-х роках ХХ століття до Пісківської сільради належало 610 дворів, в яких проживало 2140 осіб. Голодомор 1932 – 1933 років забрав майже дві третини населення. Згідно з відомостями книги РАГС лише за сім з половиною місяців 1933 року померло 1185 осіб, переважна більшість з діагнозом "безбілковий набряк", тобто голод.
Заступник голови облдержадміністрації закликав усіх жителів області віддати шану пам'яті жертв цієї трагедії, щоб спільно і рішуче постати проти будь-яких виявів ненависті і нетерпимості до людського та національного життя.
Єпископом Сумським і Охтирським Української православної церкви Київського патріархату Владикою Мефодієм та духовенством Єпархії було проведено панахиду за померлими з голоду.
Владика Мефодій зауважив, що Голодомор 1932-33 років відбився на подальшому житті нашого народу і ще довго буде відбиватися. Адже так, за його словами, влаштоване життя християнина: душі померлих і живих поєднані невидимими узами, бо життя людини не припиняється на землі, а продовжується на небі. «І Господь не полишив нас своєї ласки, він дав нам можливість з’єднатися з цими людьми. І своїми молитвами сьогодні – ми нагадали собі: це ми вчора плакали за своїми дітьми і батьками, це ми тужили, бо нікому було їх поховати», – зазначив Єпископ. На його думку, необхідно любити свою землю, триматися своєї віри, любити Бога, поважати один одного, і тоді ця трагедія ніколи не повториться.
Після хвилини мовчання учасники мітингу-реквієму поклали квіти до меморіалу в знак світлої пам’яті про жертв Голодомору.

ЧОРНА СПОВІДЬ МОЄЇ ВІТЧИЗНИ
Заступник голови облдержадміністрації Олег МЕДУНИЦЯ провів відкритий "Урок пам'яті" до Дня пам'яті жертв голодоморів у загальноосвітній школі №10 у Сумах
"Я би дуже хотів, щоби результат сьогоднішнього уроку відобразився не стільки у ваших щоденниках, скільки у серцях і душах. Найбільшою подякою буде усвідомлення вами того, для чого потрібно говорити про "чорні" сторінки історії, згадувати про страшне минуле 1932-1933 років", – звернувся до молоді посадовець
У ході бесіди з десятикласниками Олег В'ячеславович демонстрував свою розповідь презентацією "Голодомор 1932-1933 років на Сумщині: очима свідків, мовою документів". Учні із цікавістю долучилися до розмови. Вони висловлювали власні думки щодо зміни топонімічних назв, розмірковували про історичну долю України. Також члени пошукового загону "Пам'ять" поділилися з присутніми інформацією про зібрані свідчення очевидців голодомору 1932-1933 років. Разом із життєвими історіями діти висловлювали свою позицію і власне ставлення до подій голодомору: "Наш народ – багатостраждальний. Ми повинні пам’ятати. Цього вимагає історія. Про це кричать мільйони безневинних смертей". "Істрія повторюється. Якщо наше покоління не зробить висновків, ми приречені ходити по колу". Ці слова з вуст молодого покоління дають надію на відновлення історичної справедливості та збереження пам'яті.
Олег Медуниця переконаний, що в людей не повинно залишатися ілюзій, що голодомор був природною закономірністю, адже всі факти просто кричать, що це – чітко спланований, продуманий геноцид української нації. "Механізм створення державності є визначальним для кожної нації. Якщо народ не має власної держави, завжди знайдуться зайди. Тому маємо цінувати надбання пращурів, духовність, незалежність, поважати і пам’ятати свою історію, адже це і є запорукою, що подібні трагедії ніколи не повторяться", – наголосив Олег Медуниця.
На завершення посадовець закликав усіх присутніх долучитися 28 листопада о 16.00 до Всеукраїнської акції "Запали свічку" і поставити у вікні своєї оселі свічку – вогник пам'яті про мільйони жертв голодомору, символ зв’язку між поколіннями одного народу, багатостраждального, але сильного вартого гідного майбутнього.
Протягом цього тижня в усіх школах Сумщини пройшли "Уроки пам'яті", на яких вчителі розповідали учням про події голодомору 1932-1933 років на Україні.

НЕХАЙ СКРЕСНЕ КРИГА БЕЗПАМ'ЯТСТВА
Сумська область готується до відзначення Дня пам'яті жертв голодоморів
Про заплановані заходи із вшанування жертв геноциду Українського народу розказав сьогодні на брифінгу заступник голови облдержадміністрації Олег МЕДУНИЦЯ. 28 листопада релігійні конфесії проведуть поминальні літургії, панахиди та заупокійні літії за жертвами голодоморів у православних храмах та молитовних будинках, - повідомив управлінець. Обласні мітинги-реквієми за участю широкого кола громадськості буде проведено у місті Суми, в сквері пам'яті жертв Голодомору, та біля обласного меморіалу пам'яті жертв Голодомору 1932-33 років у с.Піски Буринського району. Подібні заходи відбуватимуться у кожному населеному пункті – біля масових місць поховань жертв голодоморів. 28 листопада в області, як і по всій Україні, будуть приспущені державні прапори, обмежене проведення розважальних заходів та програм радіо і телебачення.
Традиційно міста і села області долучаться до Загальноукраїнської акції "Засвіти свічку". У пам'ять про мільйони безневинних жертв, про своїх загиблих родичів, 28 листопада люди запалять у вікнах своїх осель свічки. В обласному центрі та інших населених пунктах на центральній площі, біля пам’ятників та пам’ятних знаків буде викладено символічні хрести із запалених свічок. У Сумах така акція відбуватиметься на вулиці Соборній, де проходитиме пряма трансляція загальноукраїнської акції. Також у День пам'яті жертв голодоморів у обласній філармонії буде проведено вечір-реквієм.
  До Дня пам'яті жертв голодоморів у обласному краєзнавчому музеї буде розгорнуто тематичну експозицію. Також діятиме виставка архівних документів, що відображають епоху 30-х років. Її презентація запланована на 27 листопада в обласному архіві. З нагоди Дня пам'яті жертв голодоморів у навчальних закладах області буде проведено "Урок пам'яті".
Заходи організовані на виконання Указу Президента України від 2 жовтня 2009 року №795 "Про заходи у зв’язку з Днем пам'яті жертв голодоморів" та розпорядження голови облдержадміністрації від 20.11.2009 №640 "Про відзначення Дня пам'яті жертв голодоморів в області у 2009 році".

Голодомор 1932 - 1933 років на Сумщині: очима свідків, мовою документів
(презентаційні матеріали)

Друковані видання про події Голодомору 1932 – 1933 років на Сумщині (2005 – 2009 роки)

• Книга "Голодомор 1932 – 1933 років на Сумщині", упорядник Покидченко Л.А., 356 с., 2006 р., тираж 1000 прим.
• Книга Пам’яті Сумської області. т.1. "Забуттю не підлягає", упорядник Коваленко О.С., 384 с., 2007 р., тираж 1000 прим. (містить інформацію про позасудові кримінальні справи за 1919 – 1951 роки, у тому числі й періоду Голодомору).
• "Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років в Україні. Сумська область", 920 с., 2008 р., тираж 3000 прим.
• Збірник матеріалів "Голодомор на Сумщині у спогадах очевидців" (книга перша), упорядник П’ятаченко С.В., 168 с., 2008 р., тираж 500 екз. Збірник матеріалів "Голодомор на Сумщині у спогадах очевидців" (книга друга), упорядник П’ятаченко С.В., 184 с., 2008 р., тираж 500 прим.
• Цикл ліногравюр "Україна – 1933: кулінарна книга. Пам’ять людська", Бондаренко М.М., 108 с., 2008 р., 1000 прим.
• Книга "Під чорним тавром", Ткаченко Б.І., 500 с., 2008 р., 1000 прим.
• Брошура "Кобзарська дума про голод", Мошик М.Г., 24 с., 2008 р., тираж 1000 прим.
• Брошура "Кобзарські пісні про голод", Мошик М.Г., 28 с., 2008 р., тираж 500 прим.
• Науково-довідкове видання "Причина смерті: українець (з історії вивчення Голодомору 1932 – 1933 років на Сумщині)", державний архів Сумської області, 40 с., 2008 р., 100 прим.
• Мемуарне видання "Сповідь приреченого", Гусак Л.Л., 2006 р., 112 с., тираж 1000 прим. (книга видана в м. Київ, коштом Фундації ім. І. Багряного (США), за ініціативи краєзнавців Сумщини та розповідає про події на території області).
• Збірник лекцій "Голод – геноцид 1932 – 1933 років на Сумщині", Соболь П.І., 104 с., 2007 р., 200 прим.
• Буклет "Чорна хмара Голодомору над Білопільщиною", 12 с., 2007 р., 30 прим.
• "Голодомор 1932 – 1933 років на Краснопільщині", Дідоренко Л.Д., 84 с., 2007 р., 1000 прим.
• ”Свідчення очевидців про голод 1930-1940 рр. на Сіверщині ” Карась А.В., 60 с., 2008 р., 150 прим.
• "Запізнілі дзвони…"(збірка свідчень очевидців Голодомору, м. Конотоп), 98 с., 2008 р., тираж невідомий.
• "Чорні жорна" (Голодомор 1932 – 1933 років на Білопільщині), 96 с., 2008 р., 1000 прим.
• "Голодна правда устами очевидців" (з історії Голодомору 1932 – 1933 років у місті Ромни і Роменському районі), 88 с., 2008 р., 300 прим.
• "Будьте прокляті, кати" (хроніка Голодомору 1932 – 1933 років на Охтирщині), 144 с., 2008 р., 500 прим.
• "Чорні сторінки історії Тростянеччини. 1932 - 1933", 92 с., 2008 р., 300 прим.
• "Назавжди в пам’яті людській" (свідчення очевидців Голодомору 1932 - 1933 років на Шосткинщині), 100 с., 2008 р.